Гуменная, Евдокия Кузьминична
Евдокия Кузьминична Гуменная | |
---|---|
Дата рождения | 10 (23) марта 1904 |
Место рождения | |
Дата смерти | 4 апреля 1996 (92 года) |
Место смерти | |
Образование | |
Род деятельности | писательница |
Евдоки́я Кузьми́нична Гуменна́я, известная под псевдонимом Докия Гуменна (укр. До́кія Кузьмі́вна Гуменна́; 10 (23) марта 1904, Жашков, Таращанский уезд, Киевская губерния, Российская империя — 4 апреля 1996, Нью-Йорк, США), — украинская писательница-эмигрант, член эмигрантского литературного объединения «Слово». Начала публиковаться на Украине в середине 1920-х годов, литературное наследие составляет более 30 томов.
Биография
Родилась в крестьянской семье в Жашкове (ныне город в Черкасской области). Окончила педагогическое училище в пгт. Ставище, обучалась в Институте народного просвещения. Начала публиковаться с 1924 года, стала членом союза крестьянских писателей «Плуг». За критику антиукраинских высказываний Фёдора Гладкова, в свою очередь, подверглась официальной критике.
В 1924 году опубликован её первый очерк «В степи». В 1920—1930 годах публиковала очерки, репортажи, рассказы, повести («Кампания», 1931) в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» и т. д. Её репортажи «Стрелка колеблется» (1930) и «Эх, Кубань, ты Кубань хлеборобная» (1931), повесть «Кампания» обратили на себя внимание партийной цензуры.
С наступлением волны репрессий против «украинского буржуазного национализма» (начало 1930-х) Докия Гуменна прекратила публиковаться вплоть до начала Второй мировой войны.
В 1937 году приняла участие в археологической экспедиции при раскопках поселения трипольской культуры близ села Халепье в Киевской области под руководством Татьяны Пассек, при участии Евгения Кричевского, Михаила Макаревича, Виктора Петрова, Неонилы Кордыш. Впечатления и исторические размышления легли в основу рассказов и очерков («Ромашки на склонах», «Из истории седой старины», «Тайна черепка»), а также отразились в мемуарах писательницы.
В октябре 1940 года газета «Правда» опубликовала рецензию на повесть Докии Гуменной «Вирус» (А. Фарбер «Лживая повесть») с «марксистской критикой» взглядов автора. В повести, на примере одного из областных отделов здравоохранения, в сатирическом ключе рассматривался бюрократизм советского аппарата.
При наступлении немцев на Киев писательница отказалась от эвакуации и осталась в городе. В первый же месяц оккупации она наладила связи с членами Союза украинских писателей, вступила в организацию «Просвіта». В 1941 году на страницах приложения к литературному еженедельнику «Українське слово», выходившего под редакцией Олены Телиги, Докия Гуменна опубликовала новеллу «Пахощі польових квітів».
Вскоре немцы распустили Союз украинских писателей, а его руководители (поэтесса О. Телига и её супруг, И. Ирлявский, И. Рогач) погибли в застенках гестапо (по другой версии, были расстреляны в Бабьем Яру)[1]. Поскольку Докия Гуменна практически не появлялась на людях, многие[] считали, что она также погибла в гестапо. В действительности, с апреля 1942 года Докия Гуменна работала младшим научным сотрудником Музея-архива переходного периода[2].
При наступлении советских войск на Киев она выехала сначала во Львов, затем в Австрию, где начала публиковать свои произведения, которые не могли быть опубликованы на Украине. В Зальцбурге вышла книга новелл «Кулацкая вилия» (1946). Её дальнейшая жизнь и творчество были связаны с Чехословакией, Австрией, Германией, Италией, Канадой и США.
Эмигрировав в США, Докия Гуменна продолжила активный литературный труд. Её главное произведение — 4-томная эпопея «Дети Чумацкого Шляха» (Мюнхен—Нью-Йорк, 1948—1951).
Скончалась 4 апреля 1996 в Нью-Йорке. Похоронена на украинском православном кладбище в Саут-Баунд-Бруке, штат Нью-Джерси.
Примечания
- ↑ Телига не была расстреляна в Бабьем Яру . The Kiev Times (6 ноября 2013). Дата обращения: 17 марта 2020. Архивировано из оригинала 9 ноября 2013 года.
- ↑ Музей-архів переходової доби. — К., 2002. — С. 21. Дата обращения: 10 апреля 2016. Архивировано из оригинала 3 марта 2016 года.
Сочинения
- Гуменна Д. Благослови, Мати!: Казка-есей. — К.: Вид. дім «КМ Academia», 1994. — 288 с.
- Гуменна Д. Дар Евдотеї. — Балтимор — Торонто: Смолоскип ім. В. Симоненка, 1990. — Кн. 1.; Дар Евдотеї: Іспит пам’яті: кн. 1. — К.: Дніпро, 2004. — 520 с.
- Гуменна Д. Діти Чумацького Шляху. Роман у 4 кн. — Мюнхен: Українська трибуна, 1947—1948. -Кн. 1-3; Кн. 4. — Нью-Йорк, 1951.
- Гуменна Д. Епізод із життя Европи Критської. Феєрія. — Нью-Йорк, 1957. — 142 с.
- Гуменна Д. Жадоба. Оповідання. — Нью-Йорк: ОУП «Слово», 1959. — 217 с.
- Гуменна Д. Мана. Повість. — Нью-Йорк, 1952. — 98 с.
- Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє: розповідь про Трипілля. — Нью-Йорк, 1978. — 384 с.
- Гуменна Д. Небесний змій: Фантастична повість на тлі праісторії. — Нью-Йорк, 1982. — 262 с.
- Гуменна Д. Хрещатий Яр: Роман-хроніка / Упоряд. О. Кучерук. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. −408 с.
- Гуменна Д. Чотири сонця. Оповідання і новели. — Нью-Йорк: Слово, 1969. — 247 с.
Литература
- Гуменна Докія // Енциклопедія українознавства (укр.) / В. Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — Т. 2. — С. 459.
- Ляшко С. М. Гуменна Докія. // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. II. — С. 140.
- Літературний шлях Докії Гуменної: До 60-ліття письменниці // Тарнавський Остап. Відоме й позавідоме. — К.: Час, 1999. — С. 330—335.
- Дар Евдотеї. Іспит памяті. — Балтимор; Торонто, 1990. — T. 2. — С. 278—295.
- Білоус-Гарасевич М. Авторський вечір Докії Гуменної // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 311—317.
- Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 6 берез. — С. 4.
- Бурій В. Письменниця з Шевченкового краю / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1999. — 17 квіт. — С. 4.
- Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 1 лист. — С. 2.
- Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХ-ХХ століть // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 129—145.
- Дражевська Л. Спогад про Докію Гуменну // Нові дні. — 1996. — № 558. — С. 19-20.
- Жила В. Відрадне явище // Визвольний шлях. — 1984. — № 9.- С. 1150—1151.
- Жила В. Збуджують думки, викликають роздуми… // Визвольний шлях. — 1993. — № 1. — С. 115—120.
- Іщук-Пазуняк Н. Всесвіт вражень від постати, долі й творів Докії Гуменної // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 247—262.
- Коломієць О. Проза Докії Гуменної (проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості): Автореф. дис … канд. філол. наук / О. В. Коломієць . — Київ: Б.в., 2007 . — 18 с.
- Костюк Г. На перехрестях життя та історії: до 70-річчя і 50-річчя літ. діяльності Докії Гуменної // У світі ідей і образів. Вибране. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 311—352.
- Мариненко Ю. Докія Гуменна та її роман «Діти Чумацького Шляху» // Дивослово. — 2000. — № 8. -С. 9-13.
- Мушинка М. Докія Гуменна та її «діти…» // Слово і час. — 1993. -№ 1. — С. 26-35.
- Мушинка М. П’ять разів «перехоронена», а все-таки жива // Сучасність. — 1995. — № 4. — С. 139—143.
- Несіна О. «Родинний альбом» Докії Гуменної // Нові дні. — 1971. — № 261. — С. 13-15.
- Ніколюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» //Слово і Час. — 2005. — № 10. -С. 22-30.
- Олександрів Б. Ювілей видатної письменниці (До 70-ліття Докії Гуменної) // Жіночий світ. — 1974.- № 5. — С. 5-6.
- Онишкевич Л. Гуменна Докія //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 192—193.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- [1]
- Українська письменниця Докія Гуменна
- Лаврусенко М. І. Український літературний процес 1920-30-х років в оцінці Докії Гуменної (на матеріалі спогадів «Дар Евдотеї») // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. — 2011. — № 3, Ч.1. — С. 134—140. [2]
- Інститут історії України Архивная копия от 29 июня 2016 на Wayback Machine