Радичев
Перейти к навигацииПерейти к поиску
| Село | |||||
| Радичев | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| укр. Радичів | |||||
| |||||
| 51°44′24″ с. ш. 33°03′36″ в. д.HGЯO | |||||
| Страна |  Украина | ||||
| Область | Черниговская область | ||||
| Район | Новгород-Северский район | ||||
| Община | Понорницкая поселковая община | ||||
| История и география | |||||
| Основан | 1736 | ||||
| Первое упоминание | 1610[1] | ||||
| Прежние названия | Редичева, Редичево | ||||
| Площадь |
| ||||
| Высота центра | 143 м | ||||
| Часовой пояс | UTC+2:00, летом UTC+3:00 | ||||
| Население | |||||
| Население | 804 человека | ||||
| Плотность | 195,67 чел./км² | ||||
| Цифровые идентификаторы | |||||
| Телефонный код | 5449 35 | ||||
| Почтовый индекс | 16215 | ||||
| КОАТУУ | 7422287001 | ||||
| КАТЕТТО | UA74060050130074945 | ||||
  Радичев  Радичев | |||||
Ради́чев (укр. Радичів) — село в Украине, в Новгород-Северском районе Черниговской области. Расположено на берегу Десны. Население — 804 человека[2].
К северу от села был расположен древнерусский город Радичев, Мезинская стоянка. Также 2 поселения Юхновской культуры, поселение первых веков н. э. и северянское. Вблизи села — 4 городища и курганы периода Киевской Руси.
Село примечательно тем, что до середины XIX века (1849) в нём жили гуттериты — группа анабаптистских верующих, выходцев из Германии, Чехии и Швейцарии. До этого они компактно проживали в селе Вишенки того же уезда, после — переехали в район реки Молочная и на Хортицу[3].
Примечания
- ↑ Акты, относящиеся к истории Западной России, составленные и изданные Археографическою комиссиею. — СПб., 1851. — Т. 4. — С. 331, 400. Архивировано 5 февраля 2023 года.
- ↑ Радичев Архивная копия от 13 октября 2016 на Wayback Machine на сайте Верховной рады Украины
- ↑ Вайс Я., Хавер Н. П. Колонии гуттеритов в Украине // Мелитопольский краеведческий журнал, 2017, № 9, с. 16-23
Литература
- Казаков А. Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини (укр.) // Археологія і давня історія України. — 2010. — Вип. 1. — С. 109—115. Архивировано 27 марта 2022 года.
- Веремейчик О. М., Бондар О. М. Археологічні та етнографічні розвідки на території Мезинського НПП у 2009 р. (укр.) // Історико-археологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. — Чернігів: Десна Поліграф, 2015. — С. 8—18. Архивировано 31 марта 2024 года.
- Черненко О. Є., Луценко Р. М. Археологічні дослідження на території Мезинського національного природного парку в 2014—2015 рр. (укр.) // Історико-археологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. — Чернігів: Десна Поліграф, 2015. — С. 27—31. Архивировано 31 марта 2024 года.
- Ярошенко О. М. Знахідки давньоруської будівельної кераміки з городища Радичів-3 (укр.) // Історико-археологічний та природно-екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. — Чернігів: Десна Поліграф, 2015. — С. 35—36. Архивировано 31 марта 2024 года.
- Кравченко Р. А., Горбаненко С. А. Матеріали до вивчення землеробства мешканців городища Радичівське-3 (укр.) // Європейська археологія І тисячоліття н. е.: збірник наукових праць на честь Ліани Василівни Вакуленко. — Київ: ІА НАН України, 2017. — С. 267—274. Архивировано 2 декабря 2021 года.
- Ясновська Л. В. Дослідник давньоруських старожитностей Чернігівщини — Семен Андронович Гатцук (укр.) // Вісник ХНУ. Серія: Історія. — Харків, 2018. — Вип. 54. — С. 134—142. Архивировано 3 сентября 2024 года.
- Сергєєва М. С., Кравченко Р. А. Предмети з обробленої кістки з городища Радичівське 3 на р. Десна (за матеріалами досліджень 1991—1992 рр.) (укр.) // Археологія і давня історія України. — 2021. — № 1 (38). — С. 425—437. Архивировано 10 марта 2022 года.
